передумови мета та основні завдання і напрями буржуазних реформ російської імперії 60-70-х pp xix ст.

Промисловість. - 60-70 рр. ХІХ ст. – прискорення промислового перевороту, значне економічне піднесення; - широке промислове будівництво на Півдні України; - поділ України на промислово розвинений Південно-Схід та аграрний Північно-Західний райони; - активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою Росії); - активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала Балту й Одесу); - у 70-ті рр. ХІХ ст. було завершено створення телеграфної мережі; - переважання іноземного капіталу: Фр.

Передумови проведення реформ. Селянська реформа г в питомої та державної селі її значення. Буржуазні реформи - мм.: У галузі місцевого самоврядування; судова реформа; фінансова; військова; в народну освіту і друку. Цілі і завдання моєї роботи: розглянути основні моменти реформ 60-70-х рр.. XIX ст., Їх передумови та наслідки, а також вплив цих реформ на подальший розвиток Росії. 1. Передумови проведення реформ. Аграрно-селянське питання до середини XIX ст. став найгострішої соціально-політичною проблемою в Росії. Серед європейських держав кріпосне право залишалося тільки в ній, гальмуючи економічний і соціально-політичний розвиток.

Підручник з Історії України. 9 клас. Бурнейко - Нова програма. § 18 Реформи 60-х — 70-х рр. XIX ст. у Російській імперії та їхній вплив на українські землі. З якою метою була проведена селянська реформа 1861 року? Якою була система освіти у Наддніпрянщині в першій половині XIX ст.? Скільки років тривала рекрутська служба у війську? Упродовж уроку з’ясуйте, якими були суть і результати реформ 60—70-х рр. XIX ст. у Російській імперії. 1. Причини реформ 60-х — 70-х рр. XIX ст. Реформа місцевого самоврядування. З метою зменшення відставання у розвитку від провідних країн світу російський уряд у 18.

Селянська реформа. 19 лютого 1861 р. цар Олександр ІІ підписав маніфест і серію законів про скасування кріпосного права. Українські губернії були. Міські думи і міські управи займалися в основному питаннями життєдіяльності міст і підпорядковувалися губернаторові. В 1892 р. нове міське положення урізало повноваження органів міського самоврядування. Судова реформа 1864 р.

В Манифесте реформа объявлялась актом величайшей справедливости и добровольным самопожертвованием благородного дворянства. В “Положениях” излагались руководящие принципы реформы и конкретный план реформирования. Объявлялась личная и хозяйственная свобода крестьян: их нельзя было продавать, дарить, они получали свободу вступать в брак, вести судебные дела, беспрепятственно заниматься хозяйственной деятельностью. Помещики сохраняли полное право собственности на землю, но часть ее должны были предоставить для крестьянского пользования, а за это крестьяне обязывались выполнять барщинные или оброчн.

XIX ст. В Російській імперії та особливості їх проведення в Україні. 19 лютого 1861 р. маніфест Олександра II проголосив скасування кріпосного права. Царський маніфест подав реформу як «добровільне пожертвування благородного дворянства», як благоденство для народу. Важливі зміни відбувалися в системі освіти. Реформи 60-х років відкрили для нижчих верств більший доступ до неї на всіх рівнях, включаючи університетський. Вони також удосконалили програму навчання й надали університетам більшу автономію. Головну увагу було звернено на поширення серед народних мас освіти: створення популярної літератури, видання підручників, організацію школи.

У ході аграрної реформи територія України була поділена на регіони за специфікою проведення: 1) общинне землеволодіння (губернії Новоросійського краю); 2) подвірне землекористування (Лівобережна Україна). Реформою було збережене велике поміщицьке землеволодіння. На Лівобережній Україні було створено шість губернських і 60 повітових земських управ. У результаті фінансової реформи (1860–1864 pp.) було створено державний банк, введено єдиний державний ревізійний центр, акцизне обкладання спиртних напоїв, збільшено податки на товари масового споживання, створено єдині державні каси, у яких були зосереджені всі прибутки й витрати держави.

Російська імперія в період реформ і контрреформ (друга половина XIX ст.) Великі реформи 60-70-х років XIX ст. Реформи 1860- 1870-х років стали переломною віхою в історії Росії, значно прискоривши процес модернізації, який хоча і повільно, але йшов в російському суспільстві вже давно. основі повернення до традиційних самодержавним методам управління при одночасному прискоренні економічної модернізації країни. 19 лютого 1855 року на престол вступив Олександр II (1855- 1881), син Миколи I і прусської принцеси Фридерики Шарлотти Вільгельміни (в православ'ї Олександра Федорівна).

Реформами 60—70-х років у державний устрій Російської імперії було запроваджено окремі елементи буржуазної державності: створено виборні представницькі установи місцевого адміністративно-господарського управління (земські та міські органи самоврядування), виборні органи суду (мирові судді), закладено основи буржуазного судоустрою і судочинства, гнучкішими стали форми фінансового контролю і цензури, закріплено принцип всестановості в комплектуванні армії і діяльності органів народної освіти тощо. Підготовка і проведення судової реформи в Російській імперії затяглася на кілька років. Тільки Державна рада розглядала проект статуту цивільного судочинства майже два роки.

В 60—70-х роках ХІХ ст. царський уряд Росії провів державні реформи з метою пристосувати самодержавний лад Російської імперії до потреб капіталістичного розвитку. Реформи торкнулися різних напрямків суспільно-політичного життя. Буржуазні реформи 60—70 років не могли обійти шкільну та цензурну справу. Згідно з ними застосовувалася єдина система початкової освіти, як державної, так і приватної з обмеженою програмою навчання. Нові статути визначали деякі зміни в галузі середньої та вищої школи.

19 ст. та впровадження на Україні. У середині XIX ст. розпад кріпосницько-феодальної системи господарства прискорився. Малопродуктивна кріпосна праця зумовлювала невисоку її продуктивність, стримувала впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, породила нестачу продовольства. У кожній губернії було створено комітети з розробки проектів реформ, які мала потім узагальнити Головна комісія в Петербурзі. Хоча земельні реформи 60-х років були запроваджені кріпосниками, вони мали буржуазний характер і сприяли налагодженню ринкових відносин, матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарського виробництва та піднесенню рівня агротехніки, а отже, й зростанню врожайності.

Реформи Олександра II — реформи 60-70-х років XIX століття в Російській імперії, проведені під час царювання імператора Олександра II. В історіографії також відомі як «Великі реформи». Основні реформи: Ліквідація військових поселень — 1857. Селянська реформа або Скасування кріпосного права — 1861. Фінансова реформа — 1863. Реформи освіти — 1863. Земська реформа і Судова реформа — 1864. Реформа міського самоврядування — 1870. Військова реформа — 1874.

Селянські реформи в Австрійській імперії (1848) та Російській (1861) мали спільні причини (гальмівна роль феодальних відносин, криза господарства, зростання соціального напруження), мету (зміцнення монархічної влади при збереженні домінування на селі поміщика), форму проведення (реформа ініціювалася верхами та здійснювалася під їхнім керівництвом та контролем). Крім того, в обох імперіях у пореформений період залишилося чимало пережитків феодальної системи господарювання (поміщицьке землеволодіння, тотальне безземелля селян, селянська община тощо). Скасування кріпосного права стало початковим кроком, своєрідним ключем до модернізації Російської імперії.

Отже, реформи 60 – 70-х років ХІХ ст. охоплювали майже всі сфери економіки та суспільно-політичного життя. Вони створювали умови для економічного та соціально політичного розвитку країни. Однак, реформи в Росії відрізнялись від реформ в Австрії. По-перше, вони проводились пізніше. По-друге, вони були обмеженими, непослідовними і незавершеними. Якщо в Австрійській імперії (з 1867 р. – Австро-Угорській) буржуазні реформи почалися у 1848 р., коли було опубліковано конституцію, скликано парламент, то в Росії через низку причин реформи залишились незавершеними. Російський царизм не наважився прогол.

Особливості проведення державних реформ 60 – 70 –х р.р. XIX ст. в Україні в складі Російської імперії. 1. Передумови, мета та основні завдання і напрямки буржуазних реформ Російської імперії другої половини XIX. 2. Основні положення державних реформ. а) селянської; б) фінансова; в) земського самоврядування; г) міського самоврядування; д) судової системи.

Реформи 60-х років відкрили для нижчих верств більший доступ до неї на всіх рівнях, включаючи університетський. Вони також удосконалили програму навчання й надали університетам більшу автономію. Головну увагу було звернено на поширення серед народних мас освіти: створення популярної літератури, видання підручників, організацію школи. П. Куліш організував у Петербурзі видання народних книжок і шкільних підручників. Почали організовувати нові школи, зокрема для дорослих відкривали освітні курси по неділях, через що й самі школи називали «недільними».

ХІХ ст. в Російській імперії. Реферат. на тему «Буржуазні реформи 60-70 рр. ХІХ ст. в Російській імперії». Зміст. Вступ. У середині XIX ст. Російська імперія, до складу якої входило 80% українських земель, переживала глибоку кризу, суть якої полягала в невідповідності існуючих феодальних структур та відносин провідним світовим тенденціям розвитку, що утверджували нове буржуазне суспільство.