класичний період у розвитку соціології с міль г спенсер с дюргейм

Характеристика соціологічних переконань Р. Спенсера, аналогія суспільства з біологічним організмом. Е. Дюркгейм - теоретичне обґрунтування предмету соціології, методологія наукового дослідження суспільства. Теорія "Соціальної дії" М. Вебера та її види. Аналіз класичного періоду в розвитку соціології припускає рішення проблеми систематизації створених в цей час соціологічних теорій, визначення принципу їх структуризації, критерію їх класифікації. Цілі і задачі реферату. Мета даного реферату полягає в розгляді соціологічних поглядів Р. Спенсера, Е. Дюркгейма, М. Вебера. Для досягнення поставленої мети в рефераті розв'язуються наступні приватні задачі

О. Конт та Г. Спенсер — основоположники соціології. В історії суспільної думки французький вчений Огюст Конт (1798 - 1857 pp.) відомий насамперед як родоначальник позитивістської філософії і позитивістської соціології, спрямованих на звільнення науки від умоглядної філософії (метафізики) і теології. Термін соціологія вперше запропонував і вперше використав у 1824 р. в своїх листах О. Конт. Значення соціології О. Конта визначається насамперед тим, що на основі синтезу досягнень суспільствознавства того періоду всупереч панівним у той час спекулятивно-умоглядним філософським підходам і теологічним поглядам він вперше

Г. Спенсер за аналогією між суспільством і живим організмом твердив, що розподіл функцій між органами — спільна риса як суспільства, так і живого організму. Але він бачив і суттєві відмінності між ними. Еволюцію пояснював як реалізацію принципу «інтеграції матерії» і джерело руху. Головною ознакою суспільного розвитку Спенсер вважав розподіл праці, який веде до становлення індустріального суспільства. Соціологія Спенсера підкреслено індивідуалістична: «Суспільство існує для блага своїх членів, а не члени його існують заради суспільства». Він сформулював закон «рівної свободи», за яким усі індивіди повинні користуватися таким її обсягом, який узгоджується з рівною свободою інших індивідів.

Герберт Спенсер(1820—1903) — видатний англійський мислитель, творець вчення про соціальну еволюцію. Спенсера вважають засновником школи органічної аналогії: він порівнював суспільства з біологічними організмами, а окремі частини суспільства (держава, церква, освіта тощо) — із частинами організму (серцем, нервовою системою тощо). Спенсер першим застосував у соціології поняття структури й функції. Спенсеру вперше вдалося розробити системний підхід до суспільства й з'єднати його з еволюціонізмом. Він першим використав такі найважливіші категорії соціології, як соціальна система, соціальна структура, соціальна функція, соціальний інститут, соціальний контроль і та ін.

Спенсер як один із засновників соціології як науки, особливості його концепції. Системні принципи розвитку суспільства за Г. Спенсером, соціальна політика у його вченні. Принципи природного відбору та боротьби за існування. Види еволюційних процесів. Теоретичні погляди Спенсера формувались головним чином під впливом природничих наук, які в той час все частіше звертались до ідеї еволюції.

Соціологічна теорія Г.Спенсера: основні положення, методологія. Ще одним класиком позитивізму був англійський вчений Герберт Спенсер(1820−1903). У своїй праці «Система синтетичної філософії» він описав еволюцію природних і соціальних явищ. Г. Спенсер є засновником органічної школи у соціології. Суть його теорії полягає в твердженні: суспільство варто розглядати як єдину систему взаємодії природних, насампреред біологічних, і соціальних факторів. ■ як живі організми, так і будь-які суспільства у процесі зростання і розвитку збільшуються у своїй масі; ■ ті й інші ускладнюються; ■ їх частини приходять у все більшу залежність одна від одної

Тема работы: Соціологічне вчення Спенсера по предмету Социология. Размер: 30.67 КБ. Содержит 18338 знаков, 0 таблиц и 0 изображений.Зміст Вступ 1. Загальна характеристика праць Герберта Спенсера 1820 1903 2. Органістична школа Г. Спенсера 3. Вчення Г. Спенсера про соціальні інститути. Тут Г. Спенсер багато в чому був піонером. Він обстоював наукову слушність соціології, яка тільки починала набувати ознак наукової дисципліни. Британський учений доклав чимало зусиль, аби довести, що узагальнення і пояснення, розкриття причинної зумовленості інваріантів соціального світу, що вивчаються, мають таку саму закономірну форму, як і в "точних науках".

Еволюціоністська соціологія Г. Спенсера. Соціологічна система Спенсера (1820 — 1903) грунтується на трьох основних елементах: еволюційній теорії, органіцизмі та вченні про соціальні організації — інститути. Ідея еволюції Г. Спенсера спиралася на науковий природничий матеріал, свій еволюціонізм він поширював на всі без винятку явища природи та суспільства — космічні, хімічні, біологічні, соціальні. Новітній період розвитку соціології характеризується виникненням багаточисельних шкіл і напрямків, кожний з яких по-своєму унікальний і вимагає дуже уважного і серйозного ставлення до себе, бо розкриває перед нами ту чи іншу перспективу (а часто й декілька) розгляду суспільства.

Спенсер висловив здогад про те, що процес розвитку суспільства, як правило, супроводжується диференціацією структур і функцій суспільства. Заслугою Спенсера слід вважати, що в природному відборі він зумів побачити механізм розвитку суспільства від нижчих стадій (орда, плем'я) до вищих (рабовласницьке суспільство і т.д.), що визначає ускладнення і організації, і структур соціальних систем. Він зумів побачити в постійній боротьбі первобит тних племен за виживання передумови періоду розвитку, коли особисті права кожного члена племені приносяться в жертву в ім'я виживання племені, волю я.

У головних соціологічних роботах Р. Спенсера: "Вивчення соціології. Виховання розумове, моральне і фізичне" (1873) і "Підстави соціології" (в трьох томах, 1876, 1884, 1886) основну увагу було зосереджено на аналізі суспільства як соціального організму і вчення про загальну еволюцію. Р. Спенсер оголосив соціологію наукою, яка всебічно синтезує біологічні і психологічні, антропологічні та демографічні, етнографічні та історичні, політичні та економічні знання. Предметом вивчення соціології, з його точки зору, мають стати "ріст, розвиток, будова і функції суспільства як наслідок "взаємодії окремих особистостей". Головне завдання соціології як науки - виявити закони структури суспільства і його еволюції.

Класичний період в розвитку соціології. Соціологія як самостійна наука виникла в першій половині ХІХ ст. Виокремлення соціології як самостійної науки було обумовлено формуванням певних передумов: - економічних (розвиток капіталізму – в першій третині ХІХ ст.); - політичних (становлення громадянського суспільства); - наукових (розвиток науково – теоретичних знань). Позитивна соціологія знайшла свій подальший розвиток у працях англійського вченого Герберта Спенсера (1820 – 1908 рр.). Він є одним із засновників органічного (біологічного) напрямку в соціології. Він порівнював суспільство з біологічним організмом.

+ Водночас витоки соціології слід шукати не тільки в розвитку капіталізму, у його потребі мати об’єктивне наукове знання про власні соціальні процеси. Коріння соціології мають і загальноцивілізаційну природу. Саме в ті часи спостерігався загальний соціальний прогрес . Для осмислення нових соціальних процесів необхідна була і нова наука — соціологія. + На початковому етапі в ХIX ст. соціологія розвивалася під впливом позитивізму й натуралізму. + Програмні методологічні та світоглядні настанови позитивізму було сформульовано А. Сен-Сімоном (1760—1825) , а основні концепції розроблено в працях О. Конта і Г. Спенсера.

Ге́рберт Спе́нсер (англ. Herbert Spencer; 27 квітня 1820, Дербі — 8 грудня 1903) — англійський філософ і соціолог вікторіанської епохи британського індустріалізму, один з родоначальників еволюціонізму, ідеї якого користувалися великою популярністю наприкінці XIX століття, засновник органічної школи в соціології, ідеолог лібералізму, адепт захисту природних прав людини, критик утилітаризму. Остаточно затвердив в науковому обігу термін «соціологія». Його соціологічні погляди є продовженням соціологічних.

Класичний період в історії розвитку соціології. реферат. 2. Натуралізм Г. Спенсера. Великий вплив у XIX ст. на соціологічну думку справила еволюційна теорія Ч. Дарвіна, породивши еволюціонізм - напрям громадської думки на основі уявлення про єдність законів історії, природи і людини. У традиціях позитивістської соціології Спенсер, спираючись на дослідження Ч. Дарвіна, запропонував використовувати еволюційну теорію для пояснення соціальних змін. Однак на противагу Конту він зробив акцент не на тому, що змінюється в суспільстві на різних періодах людської історії, а на те, чому відбуваються соціальні зміни і чому в суспільстві виникають конфлікти і катаклізми.

Класичний період у розвитку соціології. На початку XIX ст. конкретизується проблематика традиційної соціальної філософії, набувають розвитку емпіричні соціальні дослідження. Родоначальником позитивізму вважають Огюста Конта. Спочатку він був домашнім учителем математики, потім працював секретарем у Сен-Сімона, написав з ним кілька наукових праць. Однак розбіжності з принципових теоретичних і політичних питань (Конт не визнавав сен-сімонівського соціалізму) призвели до розриву їх творчих взаємин. Основна наукова розробка О. Конта «Курс позитивної філософії» у 6 томах була опублікована у 1830— 1.

Спенсер звертав увагу на такі проблеми як інтеграція осіб у суспільстві, писав що будь-яке суспільство проходить етапи зростання та диференціації. Визначив предмет дослідження соціології. Це вивченя процесів інтеграції та диференціації суспільства, функціонування елементів цього суспільства та систематизований опис людських відносин. Внесок Спенсера полягає у тому, що він є автором творів еволюційного розвитку суспільства. Е. Дюркгейм (франц. філософ та соціолог) отримав філософську освіту, викладав у ліцеях містечок Франції. Цікавився сусп.-політ. життя. У 1885 став співробітником журналу «Фі.

Історія соціології. Розвиток соціологічної думки. Протосоціологічний період її розвитку охоплює хронологічний проміжок від часів Київської Русі до середини ХІХ ст. Його історія налічує кілька етапів, що характеризуються певними особливостями розвитку соціологічного знання під впливом економічних, соціальних, політичних, ідеологічних факторів: - протосоціологія епохи становлення, розвитку та розпаду Київської Русі (праісторія, Київська держава, княжа доба, литовсько-польський період – V – кінець XV ст.); - протосоціологічне знання козацької доби (від початків козацтва до зруйнування Січі – кінець XV – третя чверть XVIII ст.); - протосоціологія.

7. Соціологічна концепція Г. Спенсера. Герберт Спенсер – продовжувач справи Конта. Центральним поняттям висуває поняття еволюції. Еволюція – інтеграція матеріх, переводить матерію з невизначеної незв*язаної однорідності у визначену зв*язану. В залежності від якості та рівня тої солідарності він виводить концепцію розвитку суспільства від механічної до органічної солідарності. Та солідарність, що об*єднує людей в суспільстві – органічна, грунтована на спеціалізації та розподілі праці. Механічна солідарність поглинає індивіда.

Тема: Історія соціологічних вчень, розвиток соціології медицини. План. 1. Класичний період у розвитку світової соціології. 2. Емпіричні соціальні дослідження ХIХ початку ХХ ст.. 3. Становлення і розвиток соціологічної думки в Україні. Г. Спенсер за аналогією між суспільством і живим організмом твердив, що розподіл функцій між органами — спільна риса як суспільства, так і живого організму. Але він бачив і суттєві відмінності між ними. Еволюцію пояснював як реалізацію принципу «інтеграції матерії» і джерело руху.

Г. Спенсер является основателем органической школы в социологии. Свою органическую теорию общества и понимание социальной эволюции он подробно изложил в сочинении, названном «Научные, политические и философские опыты». Суть органической теории общества заключается в том, что оно рассматривается как единая система взаимодействия природных, прежде всего биологических, и социальных факторов.

Герберт Спенсер(1820-1903) високо оцінював ідеї О. Конта. Проте поділяв не всі його погляди. Основними ідеями його вчення були . Е. Дюркгейма прийнято вважати піонером соціальної статистики в соціології, М. Вебера - самим відомим теоретиком серед усіх соціологів, а у Г. Спенсера соціологія стає справжньою наукою. Питання для самоконтролю. 1. Назвіть основні етапи розвитку соціологічної думки? 2. В чому полягає значення ідей Огюста Конта для формування і розвитку соціології? 3. Надайте характеристику класичному періоду в соціології. 4. Які напрямки сучасної соціологічної науки вам відомі? Охарактеризуйте їх.

Г. Спенсер за аналогією між суспільством і живим організмом твердив, що розподіл функцій між органами — спільна риса як суспільства, так і живого організму. Але він бачив і суттєві відмінності між ними. Еволюцію пояснював як реалізацію принципу «інтеграції матерії» і джерело руху. Найвагоміша його заслуга полягає у розвитку методологічних аспектів соціології. Він є основоположником так званої «розуміючої соціології», теорії соціальної дії. Відкидаючи натуралізм позитивістської соціології, Вебер запозичив з позитивізму ідею емпіричного дослідження соціальних явищ.