лексичні норми української мови

Лексика сучасної української літературної мови не однорідна за походженням. Виділяють корінну і запозичену лексику. Корінна лексика - це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов'янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті. Однак у багатьох випадках воно стає причиною порушень мовної норми на лексичному рівні. Наприклад, поширене в українській мові неправильне вживання слів роздивляти, губити у словосполученнях роздивляти закон в першому читанні, губити впевненість замість слів розглядати, втрачати виникло в результаті калькування російських висловів рассматривать закон в первом чтении, терять уверенность.

Порушення лексичної норми. Теоретичні матеріали та завдання Українська мова, 10 клас. МiйКлас — онлайн школа нового покоління. Лексична норма. Досконале володіння рідною мовою — ознака висококультурної людини, яка поважає в першу чергу себе. Знати мову — значить дотримуватись норм: орфоепічних, синтаксичних, фонетичних, лексичних. Найважливіша умова точності й правильності мовлення — дотримання лексичних норм. Порушення їх призводить до спотворення змісту висловлення. Лексичні норми — це загальноприйняті правила слововживання, які вивчає лексикологія. Вони регулюють правильність вживання слів у властивих їм значеннях.

ЛЕКСИЧНІ НОРМИ - Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.) - Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс. - ЛЕКСИЧНІ НОРМИ - це норми слововживання, прийняті в сучасній українській літературній мові. Вони регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети.

Лексичні норми. Лексика, як відомо, є найменш консервативним елементом мовної системи. Якщо фонетична система, наприклад, української мови лишилася в основному середньонаддніпрянською, то словниковий склад її поповнився й поповнюється лексемами з інших говорів, запозиченнями з чужих мов. Лексичні норми, як і норми взагалі, відзначаються стабільністю, певною консервативністю, однак їм притаманна й значна рухливість. Лексичну норму відображають і утверджують насамперед словники. Сучасна українська літературна мова має в своєму розпорядженні “Словник української мови” в.

Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Лексична норма. Урок 5. лексична норма. Лексична помилка. Лексичне значення слова. Так, «Словник української мови» фіксує 30 значень дієслова іти ( йти ), 9 значень іменника голова , 6 значень прикметника легкий . Наприклад, іменник голова може означати: 1) частину тіла людини або тварини; 2) одиницю ліку худоби ( тисяча голів свиней ); 3) велику квітку чи плід на кінці стебла рослини ( голова соняшника ); 4) мозок ( роїлися думки в голові ); 5) керівника установи, об’єднання ( голова правління ); 6) розум, свідомість ( розумна голова ); 7) щось головне, основне ( хліб — усьому.

Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов'язковими для сучасних носіїв літературної мови. Як зазначав ще 1936 р. видатний діяч українського відродження проф. І. Огієнко, «для одного народу.

Лексика української мови за походженням. Лексичні норми мови професійного спілкування. (Лекція 4). Види словників сучасної української літературної мови. Предмет і завдання лексикології. 8. Склад української лексики зі стилістичного погляду. •. 9. Активна і пасивна лексика сучасної української мови. 3. Термін “лексикологія” (від грецького «lеxikоs» – словесний, lоgоs – учення) охоплює всю сукупність слів і їх значень, що функціонують у мові. Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду. 4.

У статті розглянуто сучасні тенденції літературної норми української мови. На основі аналізу мови сучасної преси, інших стилів літературної мови узагальнено основні напрямки лексичних змін. К лю чові слова: лексична норма, варіантність, синонімія словотворення. У періоди суспільних зрушень, на які особливо реагує лексична система мови, консерватизм літературної норми стає поняттям відносним. Починають діяти вимоги «гнучкої стабільності», визначені ще Празьким лінгвістичним гуртком \ Особливо активізується лексична варіантність, тобто фунціональне вживання різних виявів тієї самої сутності, видозміни того слова, що за будь-яких моди­ фікацій залишається самим собою.

Тема 2. Лексичні норми професійного спілкування. Власне українська та. іншомовна лексика. Нагадаємо, що українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї, куди входять такі мови, як гінді, циганська, перська, таджицька, латиська, литовська, англійська, німецька, французька, шведська, білоруська, російська, польська, чеська та багато інших. Однак усі ці мови належать до різних мовних груп. Так, наприклад, гінді та циганська належать до індійської (індоарійської) мовної групи; перська і таджицька – до іранської; латиська та литовська – до балтійської; англійська, німецька, французька та шведська – до германської; українська, білоруська, російська, польська, чеська – до слов’я.

Лексичні норми регулюють слововживання. Вони є найбільш рухливими. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в одинадцяти томах (1970 - 1980); Російсько-українським словником у трьох томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими. Вибір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування.

Лексичні норми регламентують правила слововживання. їх фіксують насамперед словники: "Словник української мови" в 11-ти томах (1971-1980 рр), "Новий тлумачний словник української мови" (1998 р.), "Великий тлумачний словник сучасної української мови" (2001 р.), "Український орфографічний словник" (2002 р.), "Російсько-український словник ділового мовлення" (автор Шевчук С. В., 2010 р.). Відхилення від норм слововживання у мовній практиці зумовлені кількома чинниками: * незнанням точного лексичного значення слова, наприклад: Часопис "Вечірні.

Лексичні норми, як і норми взагалі, відзначаються стабільністю, певною консервативністю, однак їм притаманна й значна рухливість. Лексичну норму відображають і утверджують насамперед словники. Але відступи від норм слововживання в мовній практиці широких мас мовців досить численні. Це пояснюється кількома чинниками. По-перше, названі й неназвані лексикографічні праці далекі від довершеності. Ще одне свідчення лексичної безпорадності - невміння повною мірою використати синонімічне багатство української мови. З синонімічного ряду вибирається один компонент, причому не найбільш підхожий для тієї чи тієї ситуації.

4. Лексичні норми.Лексика, як відомо, є найменш консервативним елементом мовної системи. Якщо фонетична система, наприклад, української мови лишилася в основному середньонаддніпрянською, то словниковий склад її поповнився й поповнюється лексемами з інших говорів, запозиченнями з чужих мов. Лексичні норми, як і норми взагалі, відзначаються стабільністю, певною консервативністю, однак їм притаманна й значна рухливість. Лексичну норму відображають і утверджують насамперед словники. Сучасна українська.

Літературна мова характеризується унормованістю. Мовні норми – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації. Види мовних норм: орфоепічні, акцентуаційні, графічні, орфографічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, пунктуаційні, стилістичні. Орфоепічні норми регулюють правильність вимови звуків і звукосполучень. Для української мови характерний динамічний наголос, який полягає у виділенні одного зі складів слова більшою силою голосу, тобто сильнішим видихом струменя повітря. 5.1 Поняття про лексичні норми. Види порушення лексичних норм. Лексичні норми регулюють вибір слова відповідно до змісту й мети висловлювання.

Лексичні норми - це норми вживання і поєднання окремих слів і фразеологічних одиниць. До найбільш частотним помилок, пов'язаних із неправильним використанням / поєднанням лексичних і фразеологічних одиниць, відносяться: 1) вибір слова (порушення лексичної сполучуваності, мовна недостатність, мовна надмірність, повторення та ін.); 2) вживання в одному контексті слів, що мають різну емоційно-експресивне забарвлення; 3) стилістично не виправдане вживання синонімів . Крім слів з одним значенням в російській мові зустрічаються багатозначні слова (полісемантів), які мають два, три, а іноді і більше значень. Всі значення полісемантів вказані в словниках.