першийта другий етапи громалюдівського руху

Так завершився перший етап громадівського руху. Другий його етап розпочався у 70-ті роки. На той час "старі" громадівці зберегли лише одну організацію — Київську, поряд з нею почали діяти молоді громади. Провідним ідеологом Київської громади був фундатор української політичної історії Микола Драгоманов. Так закінчився другий етап громадівського руху. Наприкінці 1870 р. в українському народолюбстві чіткішим ставав політичний напрям, посилювалися радикально-демократичні тенденції. Виявом цього була модернізація програмних настанов, в яких тісніше поєднувались соціально-економічні й політичні завдання.

Перший етап громадівського руху. З підготовкою до скасування кріпацтва в Україні наростала хвиля національно-духовного піднесення. Патріотично настроєна інтелігенція першою виступила на захист національної гідності українського народу, його права на власну історію, мову, культуру. Другий етап громадівського руху. Царський уряд вважав, що національному рухові України завдано нищівної поразки, і він не може бути небезпечним. Контроль за внутрішнім життям українського суспільства дещо послабився.

Громадівський рух в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ ст. - Українські землі у складі російської та австрійської імперій - Історія України у питаннях та відповідях: навчальний посібник з підготовки до модульного контролю знань студентів неісторичного фаху - Посібник - Підручник - Студент - Університет - Школа - 2009.

Український національний рух, що відроджувався, захопив не тільки українців, а навіть частину молоді з польських або спольщених шляхетських родин Правобережної України, сумління яких мучило усвідомлення того, що їхні діди- прадіди упродовж століть гнобили українське селянство, і які вирішили зблизитися і прислужити народу. Київська громада, як і громади, що виникли в різних містах України (Чернігів, Вінниця, Катеринослав, Одеса, Полтава, Харків), Кубані (Катеринодар) та Москві, головним своїм завданням вважали організацію народної освіти рідною мовою.

Грома́дський рух — це добровільне формування людей, що виникає на основі їхнього свідомого волевиявлення відповідно до спільних політичних інтересів, прав і свобод. Громадські рухи, як правило, діють із орієнтиром на найближчу політичну перспективу. Цілі, які обирають громадські рухи, гранично близькі до реальності, мають конкретний характер. Для громадських рухів характерна відсутність чіткої організаційної структури. До них можуть належати люди різнобічних соціальних і світоглядних позицій.

Громадівський рух. І етап. Наприкінці 50-х рр. XIX ст. почали організовуватися напівлегальні гуртки - Громади. Перша Громада виникла в Києві в 1859 р. на базі таємного гуртка «хлопоманів» (від польського «хлоп» - селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету Володимир Антонович. Громадівський рух, названий властями «українофільством», набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах.

Другий етап громадівського руху. ⇐ Предыдущая 44 45 46 47 484950 51 52 53 Следующая ⇒. Наприкінці 60-х років, користуючись послабленням адміністративного тиску, українська інтелігенція почала відновлювати громади та їх діяльність, зокрема в Києві, Полтаві, Чернігові та деяких інших містах. Було закрито газету "Киевский телеграф".Активні діячі українофільського руху почали зазнавати переслідувань. Рятуючись від них, Павло Чубинський виїхав до Петербурга, Федір Вовк, Сергій Подолинський і Михайло Драгоманов - за кордон. З посиленням урядових репресій після вбивства народниками Олександра II громадівці були змушені уникати дій, які б дали підставу звинувачувати їх в антиурядових чи сепаратистських настроях.

1. Основні тенденції розвитку українського руху у другій половині ХІХ ст. Друга половина ХІХ ст. як у Європі, так і в Україні характеризувалася організаційним оформленням і виробленням ідейних основ визвольних рухів, що зародились у першій половині ХІХ ст. Кожен європейський визвольний рух розв’язував завдання, що стоять перед ним, у трьох головних напрямах: національному, загальнодемократичному та соціальному. У першому напрямі головним є боротьба за національну свободу, у другому – за демократичний устрій суспільства, права й свободи людини, у третьому – за соціальну справедливість.

Становлення українського національно-визвольного руху було пов'язано с діяльністю громад. 1859 рік - у Петербурзі виникла перша українська громада за участю Василя Бєлозерського, Миколи Костомарова, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, які у 1861 - 1862 рр. видавали український громадсько-політичний і літературний журнал "Основа". 1860 рік - виникла громада в Києві за участю Михайла Драгоманова, Володимира Антоновича, Павла Чубинського. Український національно-визвольний рух перейшов від культурницького до політичного етапу розвитку.

Громадська думка і політичний рух другої половини XIX ст., Розвиваючи сформовані пріоритети першої половини століття, були представлені трьома напрямками: консервативним, ліберальним і революційно-демократичним. Однак розбіжності всередині провідних напрямків і грані між ними були дуже рухливі і змінювалися в залежності від ситуації в країні. Так, непримиренні противники - західники і слов'янофіли, хто уособлював різні грані російського лібералізму, об'єдналися для спільних зусиллях над розробкою і просуванням реформ 1860-1870-х років. У критиці урядового курсу претензії консерваторі.

Громадські рухи (часто використовується словосполучення соціальні рухи) - тип колективних дій або об'єднань, увага яких зосереджена на конкретних політичних або соціальних проблемах. Громадським рухом називають також організовані колективні зусилля, які сприяють або перешкоджають, аж до відміни, соціальним змінам. 1. Короткий опис. Сучасні західні соціальні рухи стали можливі завдяки сфері освіти (більш широкому поширенню літератури), а також підвищенню мобільності робочої сили в процесі індустріалізації та урбанізації суспільства XIX століття.

Громадські рухи (часто використовується словосполучення соціальні рухи) - тип колективних дій або об'єднань, увага яких зосереджена на конкретних політичних або соціальних проблемах. Громадським рухом називають також організовані колективні зусилля, які сприяють або перешкоджають, аж до відміни, соціальним змінам. 1. Короткий опис. Сучасні західні соціальні рухи стали можливі завдяки сфері освіти (більш широкому поширенню літератури), а також підвищенню мобільності робочої сили в процесі індустріалізації та урбанізації суспільства XIX століття.

На тлі підйому громадського руху всіх напрямків в епоху Великих реформ найбільш тривожним для монархії і які мали далекосяжні наслідки симптомом стало формування революційного руху. Свого часу В. І. Ленін називав цей етап «другий революційною ситуацією», але жоден з її ознак знову ж таки не спостерігалося: селянських заворушень було навіть менше, ніж звичайно, а революційна діяльність, при всій її активності, залишалася долею нечисленної радикально налаштованої разночинно -інтеллігентской молоді. причини крахуруху народників полягають, по-перше, в екстремізмі, отпугнувшем лібералів і провокувати уряд на репресії, по-друге, в утопізм цілей, і по-третє, у відсутності соціальної опори.

Глава: Другий етап громадівського руху. ВУЗ: КГАВТ. +Другий етап громадівського руху. + + На початку 70-х рр . після деякого послаблення контролю за внутрішнім життям українського суспільства громадівці активізують свою діяльність. Київська громада мала власний друкований орган " Киевский телеграф ". + Активізації українського руху сприяв заснований у 1873 р. в Києві Південно-Західний відділ Російського географічного товариства . Відділ залучив до своєї діяльності велику кількість інтелігенції (понад 200 дійсних членів), зібрав і видав величезний матеріал з історії, економіки, культури рідного краю.

Початок громадівського руху наприкінці 50-х — у 60-х роках ХІХ ст. Київська та інші громади. Журнал «Основа». В. Антонович. Валуєвський циркуляр. Мета уроку. Описати складові українського визвольного руху. Пояснити принципи ідеї територіалізму. Завдання уроку. У першому напрямі головним є боротьба за національну свободу, у другому – за демократичний устрій суспільства, права й свободи людини, у третьому – за соціальну справедливість. Діячів і напрями, що зводять вирішення всіх проблем до здобуття національної незалежності, називають націоналістами. Київська громада згорнула свою роботу восени 1864 р. Завершився перший етап громадівського руху. Проте українські діячі не полишили працю.

Громадсько-політичний рух — суспільна активність або колективна поведінка (організовані та цілеспрямовані, іноді також спонтанні — дії, вчинки) великих мас людей — прошарків суспільства, класів, груп, котрі керуються якімось конкретними ідеями, цілями, мотивами і мають зовнішню загальну ціль, мету. Розрізнюються власне суспільні, громадські, религійні, політичні, етнічні (національно-визвольні) та ін. рухи. Партії виростають із суспільних рухів і організацій. Суспільні рухи і організації утворюють те соціальне середовище, в якому діють політичні партії. Вони доповнюють дії партій або перешкодж.

По-друге, вони забезпечили наступність поколінь в українському русі – кирило-мефодіївців та молодшого, що почало активну діяльність у 50-ті рр. По-третє, громадівці своїми плідними дослідженнями з історії, етнографії, фольклористики, статистики, мовознавства довели, що українство має глибоке історичне коріння і чіткі етнічні особливості, окреслені етнічні межі.

Перший виходив з пункту національної одрубності українців і ставив у перву голову рівнятись з другими самостійними народами, писати, перекладати високе письменство, повертати до українства панство, попівство і всякі високі верстви. Другий ставив на першім плані українське мужицтво, готовий і незаперечний національний елемент. і виводив потребу пізнати цей елемент, писати переважно про нього, для нього.